Друзі! Сьогодні я хочу запросити Вас відвідати мальовниче село Крищинці. Історія і чарівна природа дає змогу почути відлуння тиші та насолодитись прекрасними пейзажами. А на згадку у Вас залишаться світлини на неймовірних, створених природою локаціях. Для гостей облаштована зона відпочинку "Трифонова долина".
Саме тут можна познайомитись з відомою родиною гончарів Сергій Та Світлана Погонець. Адже гончарством славиться село.
А ще у місцевих жителів можна придбати смачнюще молоко та сир.
Отже Ваша подорож до Крищинець буде корисною і смачною...
КРИЩИНЦІ – село Тульчинського району Вінницької області, осередок гончарства. Знаходиться на невеликій річці Тарасівка (басейн Південного Бугу), за 75 км від обласного центру, за 7 км від райцентру та за 21 км від залізничної станції Журавлівка. Площа 5 км2 . Населення 1573 особи (2001), переважно українці. 
Тривалий час на цих землях існувало 2 окремих села: Хорошівка (пізніше – Захаряшівка; засноване у 15 ст.) і Хрещенці (пізніше – Крищинці; засноване у 17 ст.). Поступово вони злилися в одне село (2-а пол. 20 ст.). Ці поселення неодноразово зазнавали руйнувань під час нападів татарських загонів. Жителі брали участь у Визвольній війні під проводом Б. Хмельницького та гайдамацькому русі. У 19 – на поч. 20 ст. – у складі Брацлавського повіту Подільської губернії у 1720-х – 1860-х рр. села належали польським магнатам Потоцьким. В1765р. споруджено дерев’яну церкву св. великомученика Димитрія, а в 1900р. на її місці побудували кам’яну (збереглася донині).
У 1860-х рр. відкрито церк.-парафіял. школу. В 1885 у Крищинцях мешкало 1460 осіб, у Захаряшівці – 537, 1892 – відповідно 1895 і і 537, за переписом 1897 – 2234 і 670 осіб. Наприкінці 19 ст. у них функціонували 4 млини. Під час воєн. дій 1918–20рр. влада неодноразово змінювалася, у червні 1920р. остаточно встановлено більшовицьку. 1932–33рр. від голоду померло 128 осіб. Частину жителів репресовано. Від липня 1941 до березня 1944р. село перебувало у румунській зоні окупації.
Нині у Крищинцях– 2 школи, дошкіл. навч. заклад;
Будинок культури, бібліотека (крім книжкового фонду, має народознавчий куточок, де зібрані речі народного вжитку, подаровані жителями); фельдшерсько -акушерський пункт.
Здавна у Крищинцях розвинуті різноманітні кустарні промисли. Оскільки тут є поклади високоякісної глини, то найбільшої популярності набуло гончарне мистецтво.
Від кін. 18 ст. крищинецький глиняний посуд (макітри, глечики, горнята) і дитячі іграшки-пищики (птахи, баранці тощо) щороку у значних кількостях продають на ярмарках у Тульчині, Брацлаві, Немирові (обидва – нині Вінн. обл.) та ін. населенних пунктах. Для багатьох жителів гончарювання було спадковою справою. На поч. 20 ст. у Крищенцях працювали понад 150 сімей гончарів. Особливо відзначалися гончарні витвори родин Гончарів, Касіянів, Ковтунів, Корчаків, Кравців, Кузиків, Луцишиних, Мельників, Погонців, Свіргунів. Почесні звання «Засл. майстер нар. творчості України» отримали І. Гончар та його учень О. Луцишин. Нині серед кращих гончарів на Поділлі – Сергій і Світлана Погонці. У Крищинцях також займаються різьбярством, соломоплетінням, вишиванням і писанкарством. Роботи кришинецьких майстрів експонувалися у багатьох містах України та за кордоном. 5–30 жовтня 2012 у Національному музеї літератури України (Київ) у рамках Всеукраїнської культурно-мистецької акції «Мистецтво одного села» відбувалася виставка, присвячена народній творчості Крищинець (доповнювали експозицію кришинецькі старовинні ікони, ткані рушники, скатерки, килими, налавники, доріжки, жіночий одяг, тернові хустки, обрядові хліба). У Національному музеї архітектури та побуту України (Київ) є хата кінця 19 ст., привезена з Крищинець.
Немає коментарів:
Дописати коментар