До імені Станіслава Потоцького додавали «Щенсний». З польської перекладається – «щасливий» .
Наскільки його життя було щасливе?
Чи дійсно приставка до імені при народженні справдилась?
Чи принесла щастя?
Першою дружиною Станіслава була Гертруда з середньозаможного роду Комаровських. Молодий Потоцький познайомився з гарною Гертрудою коли йому виповнилось 19 років. На той час повноліття виповнювалось в 20 років. Гертруді було лише 16. Таємне кохання від батьків Потоцького призвело до вагітності. І на вимогу батьків Гертруди, молодий Потоцький повінчався таємно від своїх батьків. Коли таємниця молодої пари стала відома суспільству, батьки Потоцького примушували визнати шлюб їхнього сина недійсним. Бо мали на меті забезпечити Станіславу трон польського короля. Тому молодого графа направляють вчитися за кордон, а саму Гертруду вирішують викрасти і відправити до монастиря. Але по дорозі, слуги перестарались і на черговому кордоні задушили кожухами, щоб Гертруда часом не почала кричати на допомогу. Звістка про смерть дружини, дуже вразила молодого графа. Він образився на батьків і задумав виїхати з сімейного дому, щоб було менше спогадів про першу дружину. Це й було однією складовою, для обрання своєю резиденцією міста Тульчин.
Через два роки померли і самі батьки молодого Станіслава Потоцького, які встигли розпочати пошук іншої дружини молодому графу. І другою дружиною стала Жозефіна із багатого роду Мнішек. Між першим та другим шлюбом пройшло три роки. Молоде подружжя почало жити в Тульчині з 1775 року. За цей час було збудовано шикарний палац, великий театр, кінний завод та каретну фабрику та розширили інфраструктуру міста Тульчин. Сам Станіслав Потоцький занурився у політику, а його дружина Жозефіна у мистецтво. Маючи важливі зв’язки, до Потоцьких завітав польський король і перебував у Тульчині до 4-х днів.
Потоцький під час подорожей знайомиться із Софією Вітте, яка була надзвичайної вроди. Своєю красою вона зачаровує Станіслава Щенсного Потоцького. Граф приймає рішення розірвати шлюб із Жозефіною та одружитися із Софією. Розірвання шлюбу вимагало часу та значних коштів. Але все це не зупинило його. Навіть те, що від нього почали «відвертатися» друзі та політичні опоненти. Граф повінчався в нашому місті Тульчині в один день і в православній церкві, і в католицькому костелі в 1798 році. В ті роки було розпочато будівництво всесвітньо відомого парку «Софіїівка» в місті Умань. В Тульчинському палаці життя йшло на широку ногу. І знову Станіслав Потоцький відчував себе закоханим і щасливим.
За спогадами сучасників того часу, Потоцький в останні роки життя став дивакуватим і почав уникати спілкування з людьми. Переймаючись поведінкою свого першого і улюбленого сина Єжи (або Юрія по нашому), викрив таємний роман сина із своєю дружиною Софією. Після цього Станіслав Потоцький захворів. Важкий стан здоров’я та психічний стан погіршувало і політичне становище. В останній рік життя Станіслав почав страждати манією переслідування. Побоюючись отруєння, їв лише те, що готували доньки на його очах. Помер у Тульчині в березні 1805 року.
Отак і прожив 54 роки наш граф Станіслав Потоцький. І особисто я наприклад, не можу впевнено ствердити, що «дитяча» приставка ЩЕНСНИЙ була синонімом його справжнього життя. Але у кожного своя доля.
На завершення хочу додати, що до самого останнього дня Потоцький зберігав медальйон із зображенням його самої першої дружини – Гертруди.
В. ВІгуржинський
