Подорож до Крищинець

Друзі! Сьогодні я хочу запросити Вас відвідати мальовниче село Крищинці. Історія і чарівна природа дає змогу почути відлуння тиші та насолодитись прекрасними пейзажами. А на згадку у Вас залишаться світлини на неймовірних, створених природою локаціях. Для гостей облаштована зона відпочинку "Трифонова долина".

Саме тут можна познайомитись з відомою родиною гончарів Сергій Та Світлана Погонець. Адже гончарством славиться село.

А ще у місцевих жителів можна придбати смачнюще молоко та сир.

Отже Ваша подорож до Крищинець буде корисною і смачною...

КРИЩИНЦІ – село Тульчинського району Він­ницької області, осередок гончарства. Знаходиться на невеликій річці Тарасівка (басейн Південного Бугу), за 75 км від обласного центру, за 7 км від райцентру та за 21 км від залізничної станції Журавлівка. Площа 5 км2 . Населення 1573 осо­би (2001), переважно українці. 

Тривалий час на цих землях існувало 2 окремих села: Хорошівка (пізніше – Захаряшівка; засноване у 15 ст.) і Хрещенці (пізніше – Крищинці; засноване у 17 ст.). Поступово вони злилися в одне село (2-а пол. 20 ст.). Ці поселення неодноразово зазнавали руйну­вань під час нападів татарських заго­нів. Жителі брали участь у Визвольній війні під проводом Б. Хмельниць­кого та гайдамацькому русі. У 19 – на поч. 20 ст. – у складі Брацлавського повіту Подільської губернії у 1720-х – 1860-х рр. села належали польським магнатам Потоцьким. В1765р. споруджено дерев’яну церкву св. великомученика Димитрія, а в 1900р. на її місці побудували кам’яну (збереглася донині).

У 1860-х рр. відкрито церк.-парафіял. школу. В 1885 у Крищинцях мешкало 1460 осіб, у Захаряшівці – 537, 1892 – відповідно 1895 і і 537, за переписом 1897 – 2234 і 670 осіб. Наприкінці 19 ст. у них функціонували 4 млини. Під час воєн. дій 1918–20рр. влада неодноразово змінювалася, у червні 1920р. ос­таточно встановлено більшовицьку. 1932–33рр. від голоду померло 128 осіб. Частину жителів репресовано. Від липня 1941 до березня 1944р. село перебувало у румунській зоні окупації.

 Нині у Крищинцях– 2 школи, дошкіл. навч. заклад; 

Будинок культури, бібліотека (крім книжкового фонду, має народознавчий куточок, де зібрані речі народного вжитку, подаровані жителями); фельдшерсько -акушерський пункт.

Здавна у Крищинцях розвинуті різноманітні кустарні промисли. Оскільки тут є поклади високоякісної глини, то найбільшої популярності набуло гончарне мистецтво.

Від кін. 18 ст. крищинецький глиняний посуд (макітри, глечики, горнята) і дитячі іграшки-пищики (птахи, баранці тощо) щороку у значних кількостях продають на ярмарках у Тульчині, Брацлаві, Немирові (обидва – нині Вінн. обл.) та ін. населенних пунктах. Для багатьох жителів гончарювання було спадковою справою. На поч. 20 ст. у Крищенцях працювали понад 150 сімей гончарів. Особливо відзначалися гончарні витвори родин Гончарів, Касіянів, Ковтунів, Кор­чаків, Кравців, Кузиків, Луцишиних, Мельників, Погонців, Свір­гунів. Почесні звання «Засл. май­стер нар. творчості України» отри­мали І. Гончар та його учень О. Луцишин. Нині серед кращих гончарів на Поділлі – Сергій і Світлана Погонці. У Крищинцях також займаються різьбярством, соломоплетінням, вишиванням і писанкарством. Роботи кришинецьких майстрів експонувалися у багатьох містах України та за кордоном. 5–30 жовтня 2012 у Національному музеї літератури України (Київ) у рамках Всеукраїнської культурно-мистецької акції «Мистецтво одного села» від­бувалася виставка, присвячена народній творчості Крищинець (доповнювали експозицію кришинецькі старовинні ікони, ткані рушники, скатерки, килими, налавники, доріжки, жіночий одяг, тернові хустки, обрядові хліба). У Національному музеї архітектури та побуту України (Київ) є хата кінця 19 ст., привезена з Крищинець.