Болєслав народився в березні 1805 року
в Тульчині. Офіційно був наймолодшим сином Станіслава Щенсни (який помер того ж
березня 1805 року) і Софії (1760-1822). Світська думка приписує батьківство
Юрію (Щенсни Єжи 1776-1809) найстаршому сину від другого шлюбу Станіслава
Щенсни (1751-1805) і Юзефи Амелії (Жозефіни 1752-1798).
Болєслав отримав домашню освіту, одним
з вихователів був Конарський Міхал (1784-1861), до речі Міхал отримав від Софії
Потоцької за записом в заповіті, як доказ вдячності за виховання сина, цінне
зібрання рукописів, друків і документів XVI-XIX ст. Міхал Конарський працював в Тульчинському
палаці з 1812 р. по 1821 р. і навіть подружився зі Станіславом Трембецьким
(1739-1812). До кінця життя Болєслав і Міхал залишилися друзями, а Міхал згодом
став піонером цукрової промисловості на Поділлі.
З дитинства тривалий час подорожував
Західною Європою. Згодом з 1821 по 1827 рр. проходив військову службу.
Після смерті матері Болєслав Потоцький
оселився в Ковалівці (Немирівський район), а згодом перебрався в Немирів, де
було закінчено палац. За часів його володіння Немирів зазнав справжнього
розквіту. Взагалі з батьківського спадку отримав тростянецьку частку. До неї входили:
Уманський ключ, Теплицький ключ, Богопільський ключ та Тростянецький ключ (в
т.ч. Тростянець, Кирнасівка, Капустяни та ін.). Мати Софія записала йому кілька
маєтків (8 тисяч кріпаків) з обов’язком сплатити 4 млн. злотих боргів. Крім
того, мати записала йому навпіл з братом Алєксандром права на рухомість з
тульчинського двору.
В різні роки, з 1828 р. по 1856 р.,
здобув різні чини. Наприклад у 1856 р. отримав чин дійсного статського радника.
Того ж року був одним із 4 герольдів, які оголошували коронацію Олександра ІІ.
З липня 1834 р. і до кінця життя опікувався освітою Немирова, жертвував значні
суми на стипендії учням, на дитячий притулок, названий на честь його дружини
«Притулок графині Марії Потоцької». Запросив до Немирова архітектора Францішека
Мєховича (1783-1852), який на його замовлення виконав проекти гімназії, кірхи,
дзвінниці для Свято-Троїцької церкви, а також палацу Болєслава Потоцького. Саме
завдяки Болєславу Немирів став осередком освітнього й культурного життя під
назвою «подільських Афін». У 1847 тут концертував Ференс Ліст (1811-1886рр.).
Суспільна діяльність Болєслава
Потоцького вимагала великих витрат, тож поступово він продав значну частину
володінь, зокрема в 1842 році Кирнасівку – Ружі Собанській, в 1850р. Капустяни
– Ф.Ярошинському, в 1856 р. Тростянець – Феліксу Собанському.
Був одружений з графинею Марією
Салтиковою (1807-1845). У шлюбі виховував єдину доньку Марію (1839-1882рр.) і
позашлюбну доньку дружини Софію. Донька Марія у 1869 р. купила у свого дядька
Мєчислава Потоцького (1799-1878) за 1,25 млн.руб. Тульчинський і Вільхуватський
ключі. Після того, як донька Марія
вийшла заміж в 1856р. за Григорія Строганова і отримала в посагу
Немирівський ключ, Болєслав переїхав до Петербурга, де прожив до 1882 року.
Останні роки життя мешкав у Немирові. Помер 10.11.1893 р. в Петербурзі.
P.S. Після продажу Тульчинського маєтку
Мєчислав Потоцький гроші отримав вже
проживаючи в Парижі. З цим капіталом та іншими коштами Мечислав Потоцький вдало
грав на біржі та вкладав кошти в нерухомість у Франції, примноживши статки до
80 мільйонів франків. Покидаючи Тульчин забрав з палацу частину картин, меблів,
порцеляни, скла, колекцію зброї і значну частину бібліотеки, переправивши це
усе через Одесу до Франції.
